Останніми роками абревіатури НАБУ і САП регулярно з’являються у новинах та соцмережах. У цій статті пояснюємо, що це за органи, чим вони займаються, як впливає новий закон №12414 на їхню незалежність, і чому боротьба з корупцією — це не лише внутрішня справа України.
Чому Україна створила НАБУ і САП
Після Революції Гідності у 2014 році суспільство вимагало реальних змін і покарання корупціонерів. У відповідь на це, а також за підтримки міжнародних партнерів, держава почала будувати нову антикорупційну інфраструктуру.
У цей комплекс входять:
-
НАБУ — виконує функції антикорупційного слідства;
-
САП — представляє державне обвинувачення у справах, які розслідує НАБУ;
-
ВАКС (Вищий антикорупційний суд) — незалежно розглядає ці справи у суді.
Цей «трикутник» мав стати прикладом прозорої та незалежної антикорупційної системи, ізолюваної від політичного тиску. Така модель також була однією з ключових умов для співпраці України з ЄС, МВФ, Світовим банком та іншими донорами.
НАБУ: слідчі проти топкорупції
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) — це правоохоронний орган, який розслідує корупційні злочини високого рівня:
-
незаконне збагачення;
-
хабарі на мільйони гривень;
-
зловживання посадовців категорії “А” — міністрів, суддів, народних депутатів, керівників держпідприємств тощо.
НАБУ не підпорядковується МВС чи СБУ. Раніше це гарантувало його незалежність, але закон №12414 частково змінює цю ситуацію.
САП: прокурори в антикорупційних справах
Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) — це орган, що:
-
здійснює процесуальне керівництво у справах НАБУ;
-
підтримує обвинувачення в суді;
-
представляє державу в антикорупційних судових процесах;
-
ініціює повернення корупційно отриманих активів у бюджет.
Керівника САП раніше обирали через прозорий конкурс за участі міжнародних експертів. Це був ще один елемент захисту від політичного впливу.
Що змінює закон №12414 і чому це викликає тривогу
У червні 2024 року Верховна Рада ухвалила закон №12414, який дозволяє генеральному прокурору втручатися у роботу НАБУ і САП. Основні нововведення:
-
Генпрокурор може забирати справи у НАБУ;
-
Має право змінювати прокурора в конкретному провадженні;
-
Може закрити справи за власним рішенням.
Генпрокурора призначає президент, а затверджує парламент. Тобто з’являється ризик, що справи проти “наближених до влади” осіб можуть бути заморожені або закриті.
Експерти, громадські організації та міжнародні партнери висловили занепокоєння: ці зміни можуть поставити під загрозу незалежність антикорупційної системи, що вибудовувалась роками.
Довіра суспільства та міжнародний вплив
Антикорупційна боротьба в Україні — це не лише внутрішня потреба, а й ключова вимога для міжнародної підтримки, включаючи фінансування, військову допомогу та майбутнє членство в ЄС.
Іноземні партнери, зокрема Європейський Союз та США, неодноразово наголошували: незалежна робота НАБУ, САП і ВАКС — це “червона лінія”. Будь-які спроби обмежити їхню діяльність ставлять під сумнів антикорупційний прогрес і демократичні реформи.
А як щодо результатів?
Попри складні умови та системний спротив, НАБУ і САП мають здобутки. Серед них:
-
десятки викритих посадовців високого рівня;
-
мільйони гривень повернених у бюджет;
-
гучні справи, які дійшли до суду.
Проте критики зазначають, що більшість справ або затягуються, або зависають у судах, а вироки — рідкісне явище. Це частково пов’язано з проблемами у судовій системі, яку теж ще належить реформувати.
Висновок
НАБУ та САП — це фундаментальні елементи антикорупційної архітектури України. Вони були створені під тиском суспільства та за підтримки західних партнерів. Прийняття закону №12414 — тривожний сигнал, який може змінити баланс між незалежністю та політичним впливом.
Успіх або провал цієї системи залежить не лише від законів, а й від громадянської активності, контролю суспільства та принциповості міжнародної спільноти.
